Ця інформація надійшла до редакції газети безпосередньо з передової, з окопів. Передав її нам заступник голови Криворізького міського правозахисного товариства полковник Петро ЛИСЕНКО, кореспондент нашої газети, який нині воює на фронті заступником командира по роботі з особовим складом 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Цей батальйон став так називатися з січня 2015 року, а формувався він у травні 2014-го як 15-й батальйон територіальної бригади «Суми». ПІД ЧАС ПРОТИСТОЯННЯ З ВОРОГОМ У нас є свій свій батальйонний капелан. Це начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший прапорщик Валерій ШЕЛУДЧЕНКО, позивний – «Батюшка». Валерій Миколайович у церковному житті є протоієреєм Сумського єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату. Батальйонний капелан Отець Валерій в останні дні провів молитовну службу по всіх позиціях на передньому краї. Ось про важливе від «Батюшки»: «В батальйоні своє завдання чи місію, окрім служби військової, виконую і душпастирську. А пастир повинен захищати душі своєї пастви»… «Сказано в писанні:«Блаженні миротворці бо синами Божими назвуться». Ми з вами є миротворці, бо несемо мир на свою землю. Чужої землі нам не треба. Свою захищаємо»... «Зараз йде великий піст. А що не треба їсти в піст? В піст головне - не їсти один одного». А ось про що для читачів «Променя Просвіти» вирішив сказати командир батальйону Олександр МОРДВАНЮК: «Як і на початку створення батальйону, так і зараз головне для нас - захистити нашу землю, успішно виконавши бойові завдання за призначенням, зберегти життя і здоров’я кожного бійця і з перемогою повернутися до дому. Батальйон зараз укомплектований і людьми, і зброєю. Є у нас і гармати, які знаходяться на визначеній відстані від лінії зіткнення. Вони готові до застосування за першою ж командою. Щиро вдячні волонтерам, які нам за два роки багато допомагали і зараз допомагають. Це і прості люди, і підприємці, і підприємства, і різні організації… з різних регіонів України. Вже неодноразово передавали допомогу небайдужі криворіжці і школярі. Зараз у нас нема потреби в продуктах і в одязі, але актуальною є потреба в запчастинах на автомобільну техніку, особливо - не військову (у тому числі волонтерську). Бо в батальйоні все навантаження по забезпеченню (у тому числі, - і бойовому) лягає саме на такий транспорт Нині ми допомагаємо і сусідам (16 ОМПБ) з утримання промзони під Авдіївкою (так звана «промка»). І ми наших хлопців намагаємося забезпечити всім кращим з того, що маємо. Тому, на своєму передку, де стоїть наш батальйон, дехто з волонтерів може не побачити певні прилади, які ми від них отримали. Але це тимчасово. Прилади - у тому місці, де зараз у них є більша потреба. Є командирське прохання до «Променя Просвіти». Воно – в тому, що. хочу сказати «спасибі» капітану Ігорю САНДАК, старшому лейтенанту Євгену ГАНЗІ, молодшому сержанту Віталію ДРОНИКУ а в їх особах - і їхнім підлеглим. Вони сьогодні - кращі. У своєму наказі я це відзначаю, але рано чи пізно всі накази будуть здаватися в архів, а «Промінь Просвіти» буде в руках у людей. Дякую хлопцям». Від себе ж, у першу чергу, відзначу той момент, що Міністр оборони України сказав, що до кінця квітня будуть звільнені військовослужбовці, які призвані в четверту чергу часткової мобілізації. Але в нашому батальйоні є такі, що залишаються. Це бійці і офіцери, які вирішили підписати контракт. Вони отримали в лавах батальйону бойовий досвід. А цей потенціал не заміниш нічим іншим. І це добре. Батальйон зміцнюється. Але й ті хлопці, що будуть звільнені, теж є нашим потенціалом. Тільки вже там, у цивільному житті. Зараз вони вже думають про своє подальше життя, про подолання різних бюрократичних перешкод в отриманні соціальних гарантій, які не зменшуються, а тільки зростають. Налаштовуються іти в бій уже з внутрішнім ворогом – з корумпованою бюрократичною машиною сьогоднішньої влади в Україні. Тому не тільки за посадовими обов’язками роз’яснюю, що треба робити, але і як член Криворізького міського правозахисного товариства. В цей період намагаюся поділитися нашим криворізьким правозахисним досвідом із побратимами, яких мені подарувала доля в цій війні». Петро ЛИСЕНКО.
