Незалежна профспілка гірників України відома не тільки жорсткою позицією у відстоюванні трудових і соціальних прав шахтарів. В останні роки НПГУ, що входить до складу Конфедерації вільних профспілок України, за підтримки представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, впритул зайнялася проблемами екології. І це не випадково. Адже кому, як не шахтарям, знати про катастрофічні наслідки діяльності підприємств гірничопромислового комплексу, на яких вони працюють. І вони, і їхні сім'ї тут живуть, а значить, дихають отруєним повітрям і п'ють отруєну воду.
Нещодавно Фонд Еберта та КВПУ провели у кримській Євпаторії семінар «Покращення екологічної ситуації і створення зелених робочих місць у шахтарських регіонах». До речі, Крим сьогодні не самий екологічно чистий регіон в Україні (та таких, власне, вже майже не залишилося). Вже на в'їзді в автономію вас зустрінуть багатотонними викидами шкідливих речовин «Кримський титан» і «Кримсода». Проте до Кривбасу їм поки далеко. Адже ще в 70-і роки минулого століття академік Михайло Агошков у своєму звіті писав, що більш хижацького і нераціонального використання природних багатств, як у Кривбасі, немає ніде в світі.
Цю характеристику учасникам конференції, серед яких були і криворіжці, нагадав доктор біологічних наук, професор, директор НВО «Центр екологічного аудиту та чистих технологій" Григорій Шматков. Навіть для наших гірників, які знають про екологічні проблеми басейну, що називається, зсередини, доповідь відомого вченого став справжнім одкровенням. Про враження від конференції, про роль профспілок у поліпшенні екологічної ситуації розповів голова профкому НПГУ ПАТ "Євраз Суха Балка» Анатолій Третьяков. - Скепсис деяких моїх колег по відношенню до ініціативи провести екологічну конференцію за участю лідерів Незалежної профспілки швидко випарувався після глибокого доповіді Григорія Григоровича, - говорить Анатолій Третьяков. - Наш земляк, який працює в Дніпропетровську, говорив про проблему комплексно, дохідливо та аргументовано. Його доповідь змусила задуматися про причини екологічного неблагополуччя регіону. Адже фактично всі ми до цих пір боремося (і найчастіше безуспішно) з наслідками, а не з причинами. Навіть про справжню картину забруднення ми собі брешемо. Наприклад, за офіційною статистикою викиди шкідливих речовин в атмосферу по країні становлять 8,5 мільярда тонн на рік. А насправді - 50 мільярдів тонн. Підприємства забирають понад 40 млрд. тонн води, скидають більше 20-ти млрд. тонн, в тому числі 9 млрд. тонн - забруднених. Кривбас тут має свою чималу частку. Більше 60 млн. тонн забрудненої води скидається в річку Інгулець. З них більше 40 млн. тонн йдуть у підземні горизонти, а потім виходять на денну поверхню з вмістом солей від 8 до 100 грамів на літр. І відбувається засолення ґрунтів нижче за течією річок Інгулець і Дніпро.
- Але ж про цю проблему не перший рік говорять в профільних міністерствах і комітетах, на підприємствах гірничо-металургійного комплексу. - У тому-то й річ, що тільки говорять. Проблему треба вирішувати в комплексі. От у нас щороку проводять так звану промивку Карачунівського водосховища дніпровською водою. Однак, за словами професора Шматкова греблі перетворили Дніпро в шість водойм озерного типу із застійною водою. Дніпро давно вже не той. Від гребель в перспективі слід відмовитися, а на зміну ГЕС повинні прийти станції, які видобуватимуть електроенергію від альтернативних джерел - вітру і сонця. Про це теж дуже цікаво і, головне, реалістично доповідали на конференції. Самостійно один регіон всі ці проблеми не вирішить, потрібна комплексна державна програма. Якщо відмовитися від вугілля й мазуту для теплових електростанцій, то що робити з шахтами? Значить, треба створювати нові робочі місця. При будівництві вітроелектростанції, як, наприклад, зараз на Азовському узбережжі, протягом трьох років буде задіяно більше двохсот чоловік. Експлуатацією займатимуться півсотні працівників. А що робити з депресивними гірницьких селищами? Все це вимагає зусиль не тільки виробничників і науковців, а всієї країни. Або ось у нас величезні площі родючих земель зайняті відвалами і кар'єрами. Але навіть вчені не знають сьогодні, що з ними робити.
- З урахуванням зниження народжуваності і зниження тривалості життя в країні вирішувати ці проблеми буде все важче ... - Так, про це теж говорили на конференції. Високий рівень захворюваності та смертності, яка в півтора-два рази перевищує народжуваність, привів до того, що у нас сьогодні негативний приріст чисельності населення - від -7 до -11. Зростає число вроджених каліцтв, аномалій та смертності дітей до року. У жіночому молоці все частіше виявляють важкі метали - хіба при цьому буде з'являтися здорове потомство?
У нас розвивається так званий регіональний ЕкоСНІД, коли у більшої частини населення знижений імунітет. А це - зростання захворюваності, загострення хронічних хвороб. І ось тут доцільно говорити про наростаючий дефіцит трудового (робітничого, науково-технічного, педагогічного, медичного) потенціалу. Це теж не тільки медична чи соціальна проблема. Ми сьогодні витрачаємо величезні кошти на подолання негативних екологічних та демографічних наслідків (що теж необхідно), а не на усунення причин цього. Ось чому професор Шматков каже про необхідність розробити і прийняти, як Національну Ідею - Кардинальне оздоровлення навколишнього середовища і створення екологічно чистих і соціально сприятливих умов для життєдіяльності нинішнього і майбутніх поколінь. А у Стратегії розвитку міста, про яку недавно доповідали в міськраді, цю умову поставлено на останнє, четверте місце.
- Яка у зв'язку з тим, про що ви говорите, роль профспілки? - Я і мої колеги, які побували на конференції, прийшли до висновку про необхідність провести подібну конференцію у нашому місті. Із залученням як фахівців, так і рядових працівників. Вже є попередня домовленість з Фондом Еберта, який допоможе нам здійснити ці плани. Це необхідно зробити тому, що наші люди часом просто не знають про ту загрозу, яка нависла над нашим регіоном. І справа не тільки у шкідливих викидах в атмосферу, які розносяться на величезні території, не тільки в скиданні забруднених вод і відвалах, які не переробляються і не складуються у вироблені простору. Все це можна зменшити, але треба модернізувати виробництво. А це - скорочення робочих місць. Куди йти людям? Вони, на жаль, звикли до того, що своєю виробничою діяльністю шкодять і собі, і своїм дітям. Але далі такого бути не повинно. Нам треба змінювати ставлення до своєї землі. До керівників, які лише говорять про проблеми, не вирішуючи їх. Значить, ми їм це дозволяємо. А чому? Тому, що екологічно безграмотні та економічно не захищені. Адже шкідливі виробництва для більшості криворіжців - реальне джерело доходу сім'ї. Була б альтернатива, вони б дивилися на проблеми екології інакше. Але менталітет не дозволяє. До речі, по дорозі до Євпаторії я спостерігав таку картину. У кожному населеному пункті палять опале листя. Адже в них, при дорозі, маса важких металів, інших канцерогенів. Люди не бережуть себе. І добре, що хоча б цю проблему в нашому місті спробували вирішити, заборонивши спалювання листя і сміття. Але де сміттєпереробні заводи? Чому треба проводити «чисті четверги» з прибирання вулиць від сміття, яке протягом тижня ми ж і залишаємо на прибраних нами же місцях?
Питання, питання ... Будемо підключатися до екологів, вченим і фахівцям для їх вирішення. Адже тут жити нам і нашим нащадкам.
