Недайводці зупиняють бульдозери, лягаючи під ковші
03.17
Недайводці зупиняють бульдозери, лягаючи під ковші Время местное Автор Наталя ШИШКА. среда, 03 августа 2011
На минулому тижні наміри ТОВ «ГранітГруп» щодо розробки недайводського родовища граніту на території Криворізького району перейшли в практичну площину. В півтора кілометрах на південний захід від села Недайвода, у квітучому о цій порі неораному Інгулецькому степу, з’явилися бульдозери. Було розпочато розкривні роботи. Тому противники кар’єру на місці унікального дикого степу вдалися до активних дій, лягаючи під ковші бульдозерів...
У вівторок увечері, коли писалися ці рядки, керівник ініціативної групи недайводських селян, які активно протестують проти розробки кар’єру, депутат Недайводської сільської ради Світлана ДЬЯКОВА повідомила, що бульдозеристи ТОВ «ГранітГруп» та їхній бригадир разом із недайводцями зайняті мирним спілкуванням. Тому що робітники отримали команду: якщо люди є — роботи припиняти, якщо нема — продовжувати далі. Тому задля постійної присутності на полі битви за Інгулецький степ недайводці встановили чергування.
А почалося все в четвер минулого тижня, коли селяни почули гуркіт техніки і зрозуміли, що розробка гранітного кар’єру, проти якої вони вже тривалий час боролися на рівні скарг та апелювання до всіх можливих інстанцій, вже почалася на місцевості.
— Людей тоді зібралося чоловік 15, — розповідає Світлана Дьякова, — але головний інженер «ГранітГруп» Володимир ШАТАЛОВ наказав бульдозеристам продовжувати горнути і не звертати уваги на «трьох калік». Тому довелося в прямому розумінні лягати під бульдозери. Тільки після цього техніку заглушили. Бульдозери відігнали на тракторну бригаду за нашої присутності, але наступного ранку ми побачили свіжі сліди від техніки й не знайшли на своєму місці міток, які були нами виставлені. Отже, роботи велися ще й уночі.
Недайводці та лозуватці, що приєдналися до них, не йняли віри тому, що «ГранітГруп» має всі необхідні й належним чином оформлені документи на початок робіт, які керівництво ТОВ обіцяло привезти в п’ятницю вранці. Очікуючи на цей момент разом із протестувальниками, цікавимося, наскільки одностайною в питанні розробки кар’єру є недайводська громада.
— За кар’єр ті, хто сподівається, що їх візьмуть на роботу. Але вони (тобто ТОВ «ГранітГруп». — Авт.) тільки вдають, що працюють чесно і відкрито, а насправді методи бандитські. Бо весною вони витравлювали цей степ гербіцидами, у величезних обсягах поливаючи з тракторів, а потім запустили хлопчика на велосипеді з вогнеметом, який усе тут випалював, — розповіли люди.
Йдеться про території, свого часу зарезервовані під розширення заказника «Інгулецький степ» і створення ландшафтного парку державного значення, про що було видано Указ Президента. Однак Дніпропетровська обласна рада, в минулому й уже в нинішньому скликанні, прийняла два рішення про вилучення частини зарезервованих територій під розробку гранітного родовища. Найсвіжіше рішення, прийняте буквально пару тижнів тому, скоріш за все, і пов’язане з активними протестами недайводців: передбачене ним нове вилучення зарезервованої землі здійснено під перенесення дробильно-сортувальної фабрики в сторону села Лозуватка. Так би мовити, подалі від бунтівників. Але до громадських протестів проти розробки кар’єру активно приєдналися і лозуватці.
В очікуванні приїзду керівників «ГранітГруп», які мають показати дозвільні документи на початок робіт, Світлана Дьякова розповідає, що після її звернення у міжрайонну природоохоронну прокуратуру минулого тижня на місце приїжджали науковці криворізького ботсаду та педуніверситету з метою дослідження біологічної цінності території. Хоча, каже вона, дослідження проводилися вже не раз — про важливу біологічну цінність вказаної території, де ростуть занесені в Червону книгу рослини, є висновок науковців Дніпропетровського університету імені Олеся Гончара.
— Родовище граніту тут розвідане вже дуже давно, — приєднується до розмови один із мешканців Недайводи, — але його не стали розробляти навіть тоді, коли будувався Кривий Ріг і місто захлиналося від нестачі щебеню.
— І це неспроста. Адже нам відомо, що з метою проведення проб на радіоактивність родовища свого часу було пробурено чотири свердловини, але три з них потім залили бетоном. Коли ж ми почали з’ясовувати, якими документами керується «ГранітГруп», то дізналися, що вони мають результати дослідження лише по одній свердловині. А на наш запит в організацію, яка давала висновок по радіаційному обстеженню, відповіли, що проводилося обстеження лише однієї свердловини. Хоча фахівці стверджують, що на таку територію цього явно замало. Коли ж ми стали запитувати, яким чином «ГранітГруп» планує реалізувати радіоактивний камінь, знаючі люди нам сказали, що насправді ніхто нічого добувати не збирається. Мовляв, розкриють, інвестиції отримають — і все кинуть. Така сумна практика вже є в Кіровоградській області, — каже Світлана Дьякова.
Саме їй готові показати дозвільні документи на початок робіт директор ТОВ «ГранітГруп» та головний інженер, які тим часом прибули до місця події. Та люди вимагають, щоб показували всім. У свою чергу гранітгрупівці заявляють, що зібрання протестувальників є несанкціонованим. Затим починається тривале і драматичне з’ясування стосунків. Представники «ГранітГруп» категорично заперечують, що роботи велися і вночі, та стверджують, що в них все по закону і згідно з проектом.
— Вам горнути ніхто не дасть, ми ляжемо кістьми і піднімемо на активні протести людей, — заявляє мешканка Лозуватки Інна ІВАНЧЕНКО.
— Та успіхів вам! — звучить у відповідь.
— Це моя Батьківщина, мій батько загинув за цю землю, — гарячиться один із літніх чоловіків.
— Отам, біля вбиральні твоя… — відповідає йому головний інженер Володимир Шаталов.
— Ви надбаєте кишені грошей, а ми що? — питають селяни.
— Ви вибачте, чоловіче, ми не господарі, а наймані працівники, — відповідають їм.
Хто господарі, це, звичайно ж, виявляється «комерційною таємницею», як і багато що, чим цікавляться люди. Особливо представників «ГранітГруп» дратує присутність дітей, які знімають їх на фото.
В якийсь момент перепалки люди, що протистоять один одному, починають демонструвати, у кого більш натруджені руки. А рішуче налаштований дідусь підносить зібраний тут же букетик під носа директорові «ГранітГруп» Олександру УДОВЕНКУ, чим наражається на обурення цього пана, оскільки в того алергія на квітучу рослинність.
— Я людей люблю, поважаю, — починає монолог Володимир Шаталов, який щойно вказував дідусеві на його батьківщину біля вбиральні, — і хочу, щоб люди цього села мали роботу на довгі роки. Щоб, заробивши, могли побудувати собі житло.
Тим часом звучить репліка про те, що не здійснено аналізу ґрунтів і складуються вони неналежним чином. До речі, під час цього мітингу в степу на зв’язок із протестувальниками виходить чимало людей — серед них фахівці різних державних структур, які дають консультації борцям проти кар’єру, але роблять це виключно інкогніто, тому що відкрите застосування ними своїх професійних знань буде суперечити генеральній лінії влади в цьому питанні, а, отже, може мати для них негативні наслідки. Тим часом, гранітгрупівці нагадують невдячним селянам, як возили їхніх дітей на танцювальний конкурс та вивозили сільське сміття. А ще згадують, як обходили село — і тоді, мовляв, половина мешканців була за розробку кар’єру.
— Та відійди ти з цим віником, — знову відмахується директор, бо йому вчергове піднесли під носа букет зі степових квітів. — Я працюю тільки в рамках закону, я юрист.
— Але всі попередні влади недаремне не дозволяли тут розробку, — каже хтось.
— Просто не було економічної доцільності, — парирує директор.
Потім посадовці «ГранітГруп» починають плакатися, що за землевтрати сплатили понад 2 мільйони і щомісяця впродовж чотирьох років вносять за землю орендну плату, хоча ще й копійки з цього родовища не дістали. Що довелося переробляти проект, аби перенести фабрику, а це, мовляв, довго і дорого. По іншу сторону барикади — риторика своя.
— Цей проект несе великі екологічні загрози. Оце Попова балка, якщо нею шугоне дощова вода, то весь бруд згорне в Інгулець. В першу чергу, це загроза для річки, з якою місто п’є воду. А яка ж ту краса! Один із найкращих куточків, який люди недаремно назвали Веселим кутом. Знаєте, це безумство. Тут поряд уранові руди, якщо їх відкриють, то розбіжаться, а нам залишать ями. І крайніх ми не знайдемо, крайніми будемо ми, — каже депутат Недайводської сільської ради Анатолій КРИВЕНКО.
— Ми тут щоранку бігаємо кроси, приводимо вихованців на святилище. Це місце важливих історичних подій, тут збереглися археологічні пам’ятки. Знаєте, коли ранком біжиш, то тільки й бачиш, як чаєчки вгору-вниз. Тиша божественна. Душа відпочиває. І все це зруйнувати? — каже головний тренер збірної України з кік-боксінгу Володимир КОРЖАК, який першим, як свідчать люди, ліг під ківш бульдозера, аби зупинити роботи. Тренувальна база Національної федерації кік-боксінгу знаходиться неподалік. Від Володимира Коржака я дізнаюся, що нинішній директор «ГранітГруп» сам, будучи свого часу працівником правоохоронних органів, був противником розробки родовища. Тепер же, звісно, у своїх поглядах еволюціонував.
— Я вам покажу фотографію фабрики, яка буде тут стояти. Це лялечка, — обіцяє директор.
Врешті-решт роботи було призупинено до понеділка, а найактивніших протестувальників запрошено до офісу «ГранітГруп», аби показати документи. Хоча, власне, і в степу директор не заперечував, що документу з оцінкою впливу кар’єру на навколишнє середовище, який мав би бути виданий за результатами екологічної експертизи проекту, у нього нема. Він стверджує, що екологічна експертиза буде проводитися в рамках інвестекспертизи уже по завершенні будівництва. Цей факт, а також незавершене дослідження археологічних пам’яток, які знаходяться на території, відведеній під розробку кар’єру, дає надію протестувальникам, що їхній перехід до більш активних дій може дати результат. У будь-якому разі, це ще не кінець. Далі буде.
