ПРИМУС ДО ПОКОРИ РОБОТОДАВЦЯМ Кілька чисел тому газета започаткувала вищезазначену рубрику для того, аби з’ясувати, наскільки активно в Кривому Розі й на Дніпропетровщині в цілому, починаючи з рівня трудових колективів, відбуваються процеси розвитку українського громадянського суспільства, щоб у найближчому майбутньому сформувати міцні і діяльні громади на місцях. Це дуже важливо для того, зокрема, аби принцип децентралізації влади, який має спиратися саме на громади, став справді діяльним, а не лише задекларованим. Тоді ж було опубліковано й перший матеріал під заголовком «ВОЛЯ і сваволя, або Україна – не для рабів і рабовласників», де йшла мова про те, як один з працівників ПАТ «ЦГЗК» Андрій ШТИБЕЛЬ вирішив працювати з українською символікою (конкретно – з Тризубом) на уніформі підприємства «Метінвест» і як вищестояще керівництво перешкоджало йому у здійсненні цього наміру. Сьогодні маємо продовження у розвитку подій. 1.ВІДПОВІДЬ ПІСЛЯ ЗАПИТУ ДО МІСЬКОГО ГОЛОВИ. Редакція нашої газети після згаданої публікації звернулася із інформаційним запитом до міського голови Юрія ВІЛКУЛА. Редакція запитувала, «на яких підприємствах Кривого Рогу (незалежно від форми власності) членам трудових колективів заборонено носити на уніформі того чи іншого підприємства державну символіку України (зокрема, - Тризуб і Державний Прапор України)»? У відповіді за підписом заступника міського голови А ПОЛТАВЦЯ щодо цього зазначалося: «Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію – це прохання до особи-розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх особові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 23 господарського кодексу України визначено, що втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб’єктів господарювання забороняється. Виходячи з вищезазначеного, міський голова та виконавчий комітет не є розпорядниками запитуваної інформації. Додатково повідомляємо, що статтею 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Щодо державного герба України (малий герб України – тризуб) діє постанова ВР України «Про Державний герб України» від 19 лютого 1992 року №2137-XII, пунктом 2 якої зазначено, що зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови. Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, зокрема, державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми) та офіційні назви держав. Відповідальність за наругу над державними символами передбачена статтею 338 Кримінального кодексу України». Тобто, як це вже стало звичним у практиці місцевих посадовців, редакція так і не отримала конкретної відповіді щодо заборон. А якщо не заборонено, то це означає, що можна так діяти. 2. ТИСК З БОКУ КЕРІВНИЦТВА ПРИЗВІВ ДО ВИКЛИКУ «ШВИДКОЇ» Як повідомив Андрій ШТИБЕЛЬ, 2 травня він прибув на роботу з невеликим запізненням через проблеми з транспортом, бо в робочий автобус не вдалося “вміститися”, а тому знадобилося робити аж дві пересадки на “маршрутках”. Як і належить, пройшов контроль у медпункті й зробив запис у книзі нарядів і спокійно приступив до роботи. Аж раптом, розповідає, прийшов близько десятої години старший майстер Сергій БІЛОЗУБ з ще одним майстром та працівником з іншої дільниці та й зробив висновок, що йому не подобається зовнішній вигляд Андрія ШТИБЕЛЯ, висловивиши при цьому, що “мабуть, п'яний”. Та виявилося.що це тільки початок. Бо потім майже три години поспіль Андрію довелося спілкуватися і з майстрами. І з охоронцями із «Сокола», і з охоронцями служби безпеки комбінату. І з працівницею медпункту. Яка все хотіла, щоб він «дихнув» у апарат, щоб потім можна було провести тест на вміст в організмі алкоголю, і то – не з власної ініціативи, бо цього від нього вимагав Сергій БІЛОЗУБ та інші особи. Та непокірний підлеглий усе наполягав на своєму, бо розумів, що оскільки перебуває «у контрах» зі своїм керівництвом, то його те керівництво могло запросто «підставити» з тест-контролем – і тоді він був би беззахисним. Та й так йому неодноразово говорили, що складуть акт про те, що він відмовляється виконувати те, що від нього просять, а потім – звільнять з роботи та й годі. Тобто, майстер з охоронцями годинами тиснули на працівника, аби домогтися-таки свого. Навіть запропонували поїхати в ПНД, аби там належним чином його перевірити. Він сказав, що не проти цього, але треба порадитися з активістами профспілки НПГУ та з юристами. І нарешті після того, як він поспілкувався телефоном з головою НПГУ ПАТ «Суха балка» Олександром БОНДАРЕМ й дав змогу також і Сергію БІЛОЗУБУ з ним поговорити, останній зателефонував своєму начальству – і Андрія ШТИБЕЛЯ після цього відпустили на робоче місце. Однак просто так цей тиск на працівника для нього не минувся. Ближче до дев’ятнадцятої йому стало погано – і довелося начальству термінову йому шукати заміну, бо перевірка тиску й пункту в медпункті привела до висновку: медиків, які записали: «Постстресова гіпертонія». Після цього йому виписали направлення до лікаря-терапевта за місцем проживання, а наступного дня, ближче до дванадцятої, довелося викликати «швидку», а після того робітнику видали «лікарняний». Як повідомив у день верстки газети, 12 травня, Андрій ШТИБЕЛЬ, відповіді на його звернення в СБУ ще немає, а прийшла поки що тільки з міліції. Та, попри тиск з боку керівництва, він сподівається на краще, відчуває допомогу від активістів НПГУ в місті, а також –на те, що справедливість все-таки переможе, якщо за неї боротися. БО такий примус до покори роботодавцям залишати без відповіді не можна. Та й бачить, що товариші по роботі дивляться сміливіше, розуміючи, що можна відстоювати свої права. Сергій ЗІНЧЕНКО
