Главная » 2011»Лютий»11 » Донецькі батьки повстали проти русифікації шкіл
Донецькі батьки повстали проти русифікації шкіл
18.18
Донецькі батьки повстали проти русифікації шкіл 11-02-2011 Права людини/Правозахист / Донецьк В січні 2011 року громада Донецька дізналася про плани щодо закриття школи № 111, яка має статус української в Петровському районі міста. Протести батьків і відкриті виступи проти закриття школи не зустріли жодних раціональних пояснень з боку місцевої влади. Як головний аргумент за закриття української школи і переведення учнів до сусідньої російськомовної школи та школи, в якій є україномовні класи, називали малий відсоток наповнюваності закладу, який, мовляв, не складає і 50% від плану. Однак, події кінця січня довели, що справа не в наповнюваності класів, а в реальному прагненні донецької влади розформувати успішні українські школи. Цю тезу підтверджує історія школи №136 в Будьонівському районі міста Донецька, яка так само, як і школа № 111, має статус української. Наповнюваність класів в цій школі складає 95% учнів. Оптимізація чи русифікація? Як виявилося, голова Донецької обласної адміністрації Анатолій Близнюк підписав документ під назвою «Регіональна дорожня карта щодо оптимізації мережі бюджетних установ та видатків місцевих бюджетів на їх утримання» у середині грудня 2010 року. Однак, самого документу, який передбачає закриття шкіл та інших об’єктів соціальної інфраструктури Донецької області, немає у відкритому доступі. Більше того, про наявність самого документу прес-служба Донецької обласної адміністрації заявила лише на початку лютого, коли громадськість почала вимагати пояснень щодо причин закриття українських шкіл. Як повідомляють представники громадськості, крім закриття українських шкіл за № 111 та № 136, заплановано закрити також і Український гуманітарний колегіум в місті Донецьку. Однак, за відсутності «Регіональної карти» у вільному доступі, ми можемо лише здогадуватися, яка реальна кількість українських шкіл буде закрита під приводом оптимізації бюджетних коштів. Схоже, що для нової влади українські школи складають чи не головне джерело видатків, які порівняно з витратами на Евро-2012 є занадто великими. Самозахист українців Наприкінці січня 2011 року викладацький склад української школи № 136 було викликано на розмову з керівником Будьонівського районного відділу освіти, яка повідомила про рішення районної комісії про закриття школи і наявність заборони на набір учнів до перших та десятих класів школи. Натомість викладацькому складу та учням було запропоновано перейти до приміщення сусідньої ЗОШ №120, яка має статус школи з російською мовою викладання. Коли про цю інформацію дізналися батьки учнів, вони вирішили провести мітинг на підтримку школи і висловити своє незадоволення закриттям єдиної україномовної школи в мікрорайоні. Попри спроби окремих партій очолити протест батьків учнів школи №136, головними натхненниками мітингу стали самі учні та їхні родичі, які 8 лютого 2011 року зібралися на подвір’ї навчального закладу. Мітинг зібрав близько 400 осіб. Розгнівані батьки вимагали пояснень від директора школи № 136 Тетяни Трусової, яка однак, не вийшла до мітингуючих. За годину після початку мітингу двері школи були відчинені, і батьків було запрошено до актової зали. Попри намагання представників ЗМІ взяти коментар у директорки школи, вона обмежилась заявою про те, що поділяє думку районного керівництва про перенесення школи до приміщення школи №120. Близько 19 години вечора до актової зали приїхав особисто голова Будьонівської районної ради Віктор Карцев, а також голова Будьонівського районного відділу освіти. Представники влади відчутно нервувалися під час своїх виступів, через велику емоційність батьків, які задавали питання щодо подальшої долі школи. Як заявив у своїй промові голова Будьонівської районної ради Віктор Карцев, головною проблемою, через яку школа підлягає «оптимізації», є наявність тріщини у фундаменті під спортивним залом закладу, а також під жіночою роздягальнею. Крім того, причиною була названа відсутність гарячої води в школі. Представники батьківського комітету висловили недовіру словам Віктора Карцева і запропонували створити благодійний рахунок для збору коштів на проведення необхідного ремонту. На думку батьків, вони здатні самотужки не тільки зібрати кошти на ремонт фундаменту школи, а й брати участь в ньому. Голова Будьонівської районної ради пообіцяв батькам, що набір до перших класів школи №136 буде здійснено в поточному році, однак, підкреслив, що питання набору до десятих класів є під питанням. Вочевидь, місцева влада була не готова до того, що батьки будуть здатні не тільки зібрати підписи за збереження школи і звернутися до всіх вищих органів влади в Україні, а й особисто відстоювати свою українську школу. Поза сумнівами, проявлена солідарність батьків свідчить про те, що в Донецьку з’являється ефективний український громадський самозахист, який здатен примусити владу рахуватися зі своєю думкою. Між комерцією і безглуздям чиновництва Під час мітингу на захист школи № 136 батьками було висловлено занепокоєння, що окрім політичної складової рішення присутня й економічна складова, оскільки школа знаходиться в самому центрі мікрорайону і може бути використана комерційними структурами для своїх потреб. Як приклад, наводились випадки з закриття дитячих садочків в Донецьку, які потрапляли до рук приватного бізнесу. А на даний момент вже існує реальна проблема з розміщенням дітей в дитячих садках, оскільки необхідної кількості місць для дітей просто немає. Схоже, що нова влада вирішила всерйоз опікуватися системою освіти, знищуючи успішні українські школи і впроваджуючи нову політику русифікації Донбасу під гаслом економії бюджетних коштів. Однак, знищення системи української освіти в Донецьку, яка непропорційно мала порівняно з кількістю шкіл з російською мовою навчання, нарешті зустріла опір не тільки громадських організацій, а найбільш зацікавленої сторони – батьків дітей, які захотіли отримати освіту українською. В серпні 2010 року голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк з гордістю заявляв, що його онуки навчаються в українській гімназії, щоб мати можливість стати президентом України. Схоже, що донецьке чиновництво вважає дітей, чиї батьки в вирішили дати їм освіту українською – негідними бути президентами і мати можливість керувати державою.
