Ой вибори, вибори. Нарешті діждалися. Дехто радіє. Коли включиш телевізор, то бачиш як чимала кількість виборців збирається докупи. Мітингують, кричать, прапори носять, стають в колони, кудись ідуть, де їх ніхто не чекає… Я сам собі задаю питання – що святкують ці люди? Чи не зомбовані вони? Адже пройде небагато  часу і обов’язково прийде чергове розчарування. Так і хочеться запитати: а де ви були тоді, коли була реальна нагода вибрати в Президенти В’ячеслава Чорновола? Тоді сама історія давала нам шанс змінити історичний курс країни. Тоді це був дійсно реальний шанс на будівництво нової країни, як зробили це в інших  державах. А що зараз? Вдумайтесь, треба мати не менше 2,5 млн. гривень, щоб тільки зареєструватися в кандидати на високий державний  пост. І не просто мати ці кошти, але  бути готовим з ними розпрощатися. Хіба це не є відповіддю на питання - кого вибираємо. Тому я все більше переконуюсь в тому, що така посада в нашій державі не потрібна. Вона не об’єднує народ, а лише розколює державу. І вже неважливо, чи то ми такі, чи такі керівники нам попадаються.

Немає в мене сьогодні бажання називати окремі прізвища. Я вважаю, що це нікому нічого не дасть.  Виборчий процес не змінює нас самих. Ми не здатні на те, щоб адекватно реагувати на невиконані численні обіцянки нових-старих кандидатів. Тому наша виборча система аж занадто часто іде по спіралі, випробовуючи наше терпіння і надії на краще майбутнє. Так, у цьому круговороті з’являється у декого із нас можливість заробити сотню, дві гривень, продати свій голос, честь і совість, а далі що? З чим намагаємось іти в  Європу?

Хочу також зауважити, що я абсолютно не сприймаю таку позицію кандидата на посаду Президента України, коли він в своїх агітаційних виступах розповідає що він є депутатом Верховної Ради України і не є при владі, що він в опозиції. Тобто йому чим гірші справи в державі, тим йому краще. Він з допомогою службового положення створює прекрасні умови для свого бізнесу, у нього є можливість місяцями не ходити на засідання Верховної Ради і на всю державу заявляє, що саме він сьогодні потрібний усім нам. Яка локшина на вуха… Але ж значна частина суспільства вірить цим обіцянкам і віддає свій голос подібним народолюбцям. Ось таку систему виборів ми створили і вона, вочевидь, розрахована на необізнаність, некомпетентність, а часом і політичну безграмотність виборця.

Я особисто приймав участь в роботі виборчої комісії в якості її члена в селі Устимівка Зачепилівського району Харківської області. Саме в такому місці кожен бажаючий зміг би оцінити відстань від нас до Європи, рівень безвідповідальності нинішньої влади та наші можливості нарешті відчути себе людьми. Провівши майже добу в сільському клубі, який при температурі -15 градусів за вікном, опалювався двома слабенькими електронагівачами, відчуваєш себе учасником телевізійного проекту «останній герой» в якому дійові особи повинні пройти випробування шляхом неймовірних екстремальних  експериментів Навіть, телефонний зв'язок на дільниці був підключений тоді, коли процес голосування вже відбувався. Сподіваюсь, що читач з розумінням поставиться до проблеми відсутності туалету в районі виборчої дільниці. Очевидно, що у влади до цих проблем руки не доходять. Щоб підключити електрочайник до електромережі, слід  було відключати навіть електронагрівачі. Про інші недоліки в організації виборчої компанії я розповідати не буду, хоч і добре розумію, що значна частина наших проблем повинна вирішувати влада на місцях і не кивати на Київ.

Та все ж мені вдалося поговорити на ці теми з головою районної ради Бєжановим М.В. та головою РДА Загнієм І.І.  Обидва вони у нас є «новоспеченими» орденоносцями. Президент України вочевидь знає про їх діяльність щось таке позитивне, про що не знають члени територіальної громади, бо досить високо оцінив діяльність наших керівників у порівнянні з їх колегами в інших районах області. Мешканцям нашого району можна лише здогадуватися, за які заслуги такі почесті. Тому  повертаючись до виборчої тематики слід зауважити, що голова  районної ради, в плані підготовки до виборів, з особистої ініціативи, як стало мені відомо, навідався до декількох виборчих дільниць, а голова РДА пояснив, що без відповідного фінансування такі питання вирішувати неможливо. Це дійсно так, але далеко не все саме так. Ця тема і цікава, і досить складна. Та все ж вибиті шибки у вікнах на виборчій дільниці якраз і характеризують сутність роботи представників цієї влади. Нікому нічого не потрібно, на людей вони дивляться з вікон джипів, як на якийсь непотріб.

Коли я тільки замислююся, що мені ще необхідно перебувати на вищезгаданій дільниці 7.02.10 р., то мені вже стає зле. Просто добиває мене саме усвідомлення того, що ні я, ні моя робота там нікому не потрібна. Мене використовує діюча система влади в своїх інтересах.

Хочу поділитися враженням ще з одного питання. За працю на виборчій дільниці люди мають отримати відповідну плату. Так от це питання є настільки є непродуманим, що люди  з п’яти районів одночасно  вимушені днями простоювати під дверима бухгалтерії окружної виборчої комісії міста Краснограда в черзі з надією отримати якісь кошти. Можна тільки здогадуватися з якими думками люди покидали цю державну установу, не отримавши жодної копійки.

Один мій добрий знайомий за день до виборів поділився своїм баченням тих проблем, які я описав. Звичайно, що я не готовий повністю розділити його погляди, але мудрість його мислення не викликає жодних сумнівів. Він говорить: «Вважаю, що метою кожної людини повинна бути тяжка і довга дорога до себе, щоб змінити своє життя, перебороти власну недосконалість, стати здоровим і піднятись на  вищий щабель духовності». Як я розумію ці слова, то з такою філософією життя люди знаходять фундамент свого буття і живуть собі на радість. Ми  ж живемо від виборів до виборів, які нам майже нічого корисного не дають і лише відбирають в нас здоров’я та вбивають надії на те, що ми щось можемо змінити. Можливо я помиляюсь?

20.01.2010 року