Процедуру коллективного трудового спора с КП «Киевский метрополитен» начал Свободный профсоюз работников Киевского метрополитена.
Сейчас активисты профсоюза готовы собрать подписи под требованиями к руководству предприятия. Как сообщил председатель профсоюза, Виктор Дитковский, метрополитеновцы требуют прекратить сокращение работников, повышения зарплат согласно с коллективным договором, пересмотра штатного расписания руководства предприятия, требуют выполнения колдоговора и отмены незаконных нормативно-правовых актов администрации. Напомним, 2 марта Свободный профсоюз работников Киевского метрополитена провел акцию протеста у стен Киевской городской государственной администрации (КГГА). Во время акции протеста митингующие требовали в то
... Читати далі »
2009.03.20 Офіційне звернення Конфедерації Вільних профспілок до читачів та журналістів
Конфедерація Вільних профспілок України вже не одноразово заявляла, про те, що жодна політична сила, жодні корупційні схеми, не впливають на діяльність організації. Більш того, КВПУ - єдина профспілкова організація, що не залежить від інтересів влади та капіталу. КВПУ захищала, і завжди захищатиме інтереси найманого працівника. Інших інтересів, окрім цих, вільна профспілка не має і не може мати!
Як приклад, можна навести хоча б події на металургійному комбінаті ім. Ілліча, працівники якого були змушені працювати у рабських умовах, не отримували заробітну плату і лише КВПУ і голова КВПУ Михайло Волинець, допомогли працівникам, вивели проблему на державний рівень, змусили власників реагувати, прислухатись до потреб працівників. У той же час, за останніми даними, сам роботодавец
... Читати далі »
Я щойно повернувся з Польщі. Візьму на себе сміливість запевнити, що наші
західні сусіди особливих наслідків кризи на собі не відчули. Можливо, в них усе
тільки починається, але головне в іншому – там немає того понурого настрою,
який часто можна відчути у нас. Сусіди вірять у майбутнє! Бо є ресурс для
маневру, є суспільний оптимізм.
А як люди відчувають кризу у нас?
По-перше, скороченням зарплат і зростанням цін – причому невідомо, в яких
пропорціях це відбуватиметься. Хоча... По суті, всі вже до такого призвичаїлися
ще за 1990-ті роки. По-друге – втрата роботи. І це, мабуть, найскладніше. Коли
в людей немає місця праці, налаштовувати їх, щоб вони були оптимістами – це
трохи нетактовно. Бо будь-яка робота – то ще й вага громадянина у власни
... Читати далі »
